Летаргічний
сон — одна з найбільших загадок людського мозку. Недаремно такий сон має ще
одну назву: уявна смерть.
Герой п’єси,
ветеран АТО з позивним Солдат, впадає в летаргію. Опинившись у лабіринті пам’яті,
він зустрічається зі своїми альтер его — посередниками між зовнішнім і
внутрішнім світами. Солдат не відчуває себе в безпеці, його нав’язлива ідея —
знайти зброю для захисту. Зброя — єдине, що йому тепер необхідно! У цьому він
бачить своє спасіння.
В уламках
розщепленої свідомості героя виникають три сутності: Війна, Любов, Природа.
Використовуючи спогади ветерана про події його військового минулого, ці
сутності створюють іншу, нову реальність, заводячи Солдата в глибини його ж
запаленої свідомості, все далі і далі від світу живих...
Мати бійця не
втрачає надії повернути сина в реальний світ. Вона намагається звільнити Солдата
з пастки подій минулого, вивести за межі кола хворобливих уяв, розбудити в
ньому волю до життя. Але герою важко зрозуміти, що є реальним, а що ні.
Врятувати його може тільки диво.
Якщо Солдат
загине в своєму сні, чи зможе він прокинутися в реальному світі?
«Театр
парадоксу пропонує публіці екзистенціальний погляд на зовнішній світ і змушує
замислитися над сенсом існування в світі, в якому, здається, немає справжнього
порядку або… світу» (Райан Петті).