Театр знову повертається до теми, яка небайдужа кожному
українцю та кожній сучасній людині світу – подіям на сході нашої держави. Але цього разу все йде шкереберть! Суцільне
непорозуміння у військових буднях. Негеройский головний герой. Горілку іноді
п'є, у військових картах погано тямить, та й сам незграбний, з пивним черевцем
замість кубиків на могутньому торсі. З гімном в атаку не йде, голими руками
гусениці танків на шматки не розриває. Ще й співати не вміє. Іншими словами –
сором, а не герой. А вже про генералів наших доблесних що думає... Сором, а не
думки.
Війна ще не закінчилася, а вже про неї і написано, і сказано...
Там герої, так герої. Там генерали тактично стратегічні. І солдати з великою
точністю і ентузіазмом виконують накази. При цьому за своєю ініціативою гімн
співають при виконанні цих цінних наказів, й ані кроку в бік від вказівок
зверху. А ще солдати ці ситі, взуті, одягнені та у кожного є тепловізор. Про
бронежилети взагалі не обговорюється – у всіх по два, а у відмінників
підготовки – аж по три штуки відразу, восьмого класу захисту.
А ось ця історія не про богатирів і стратегічно
геніальних генералів наших. А про простого бухгалтера, вчителя і студента,
оперного співака. Про тих, що на війну пішли добровольцями.
Унікальність виставі додає, що головну роль виконує
актор, який свого часу приєднався до добровольчого руху та відомий у колі
ветеранів за позивним «Артист».
Вся творча група вдячна «Спілбергу» (це позивний автора Віталія
Запеки) з надією, що ця сатира невдовзі втратить свою актуальність, а також із міцною впевненістю у якнайшвидше відновлення
миру та спокою в нашій державі.
Слава Україні!
Прем’єра 29 січня 2020
***
